Гуріна Ірина Іванівна

Поради психолога

Як знизити стрес?

1. Розслабся.

2.Устрани всі перешкоди.

3. Закрий очі.

4. Уяви себе в спокійному стані.

5. Дихай повільно і глибоко.

6. Навчися сміятися над самим собою.

7. Подивись на проблему майбутнього: «слон» більше нагадуватиме «моську».

8. Зроби перерву.

9. Розкажи друзям про свої проблеми.

10. Більш ефективно плануй і організовуй роботу.

11. Подумай про своє здоров'я.

12. Навчися говорити людям «ні», які в тягар.

13. Подумай над тим, чи не роблять ці проблеми і пошук їх вирішення твоє життя більш різноманітною і насиченою.

14. Відпочинь!

Як гігієнічно займатися розумовою роботою?

1. Зосередься.

2. Непереутомляйся.

3. Відпочивай регулярно в спеціально встановлені дні.

4. Відпочивай розумно.

5. Роби перерву - час повного відпочинку.

6. Починай не поспішаючи.

7. Дотримуйся звичний темп роботи.

8. Перерва не роби занадто часто.

9. Не піддавайся помилкової втоми.

10. Ліквідуй всі відволікаючі моменти.

11. Правильно розподіляй розумову і фізичну завантаження.

13. Не займайся занадто довго одним і тим же.

14. Встановлюй зв'язки між різними предметами.

Як змусити себе робити те, що не хочеться, але необхідно?

1. Чергуй неприємне з приємним.

2. Похвали себе в кінці.

3. Сконцентруйся на корисності, вигідності результату.

4. Не переживай про те, як завершити справу, просто почни його робити.

5. Відведи спеціальний час.

6. Не гризи себе за те, що не зробив. Просто зроби це зараз.

Як писати твір?

1. Спочатку підготуйся, потім пиши.

2. Не просто висловлюй ті чи інші тези, але обґрунтовуйте  їх.

3. До кожної тези підбери найбільш переконливі і яскраві докази.

4.  Пиши, використовуючи стиль і настрій теми (книги, образу).

5. Пункти плану ретельно з'єднай один з одним.

6. Підбери правильний епіграф.

7. Уникай банальностей і загальних фраз.

8. Дій за планом.

Як виконувати домашнє завдання?

1. Твердо усвідом, що і як потрібно зробити.

2. Розумно організуй робоче місце (прибери перешкоди увазі, забезпеч комфорт, оптимальне освітлення, тишу).

3. Прибери зайве зі столу.

4. Зручно розташуй посібники і матеріали.

5. Чергуй важкий і легкий матеріал, усний і письмовий.

6. Спочатку ретельно проглянь теорію.

7.  Великий за обсягом матеріал розподіли по частинах.

8. Уникай механічного заучування.

9. Працюй самостійно, виявляй волю і наполегливість, не квапся звертатися за допомогою.

10. Виправляй помилки вчасно.

11. Перевіряй себе не тільки в кінці, але і в процесі і через якийсь час.

12. Усувай причини, що породжують помилки.

Як підготуватися до контрольних та іспитів?

1. Систематично працюй протягом навчального року.

2. Спеціальну підготовку почни за місяць-півтора.

3. Пам'ятай про те, що суть спеціальної підготовки в повторенні, узагальненні, систематизації вивченого.

4. Повторюй не все підряд, а в першу чергу те, що особливо складно, забуте і вимагає додаткового продумування (поверхнево).

5. Вивчаючи програму, встанови найбільш слабо засвоєні розділи, теми, питання, випиши їх і попрацюй над ними в першу чергу.

6.  Повторення здійснюй паралельно з конспектами та підручниками.

7. Закінчивши тему, відтвори її самому собі, відповідай на питання, зроби завдання.

8. Досить спи, регулярно харчуйся, не забувай про прогулянки, спорт, читання.

9. Склади план підготовки на кожен день і пограй, позмагайся з самим собою.

Як правильно користуватися пам'яттю?

1. Повільно і вдумливо встановлюй зв'язки між фактами.

2. Роби перерву між опрацюванням різних предметів.

3. Не запам'ятовуй нічого без ясного розуміння.

4. Не пропрацювавши одного, не перемикайся на інше.

Поради психолога школярам

У стосунках із однолітками:

1. Сприймайте один одного такими, які ви є, не намагайтеся  перевиховувати.

2. У співбесіді вмійте вислухати, не перебиваючи.

3. Вчіться здатності ставитися до деяких ситуацій із  гумором.

4. Якщо трапилася конфліктна ситуація, то намагайтеся  довго не ображатися. Краще обговоріть, те що сталося.

            У відношенні до себе:

1.  Після активної розумової праці обов’язково відпочивайте

(активні гри або фізична праця, або сон).

2. Намагайтеся оцінювати себе із позитивної сторони:

вмійте пишатися своїми достоїнствами.

3. Намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми  неприємностями.

Поради психолога батькам майбутніх першокласників

1.      Для дитини, Ви – зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

2.       Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4.  Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Як підготуватися до першого вересня?

1. Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

2.  За декілька днів почати вводити його в ритм “підйому і відбою”.

3.  Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

4. Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв’язок з батьками»).

5. Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

6. Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

7. Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

8. Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки.

9. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

10. Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?  

11. Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно переперевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

Які типові прояви стресу і дезадаптації?

1. Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).
2. У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

3. Дитина проявляє необгрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

4. Дитина відмовляється йти в школу.

Як можна знімати стрес

           1. Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

           2. Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).

          3. Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

          4. Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись – відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в “рваній” техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м’яч, скакалки, «класики» і ін.)

          5. Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).

          6. Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).

          7. Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця).

Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

1. Страхи (нічні страхи).
2. Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.
3. Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м’язів.
4. Яскраво виражена агресія.
5. Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?

Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в життіа що. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти,  що Вам цікаво все, що з ним відбувається, що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є. Що не може бути зроблене без участі батьків? 

Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня.

Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили. 

За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися? 

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).

 Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав’язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.  З першого вересня до цього додаються:

- підготовка столу до виконання домашньої роботи;

-збір портфеля;

- підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу). 

Як допомогти дитині організувати своє робоче місце? 

По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину. 

Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.